Тед Нельсон — людина, яка побачила майбутнє інтернету задовго до його появи. Він ввів терміни «гіпертекст» та «гіпермедіа», які лягли в основу Всесвітньої павутини. Але той інтернет, яким користуються сьогодні, — лише бліда і спотворена тінь первісного задуму філософа.
Нельсон мріяв про децентралізовану вселену знань, а отримав централізовану мережу з битими посиланнями та плагіатом. У новому випуску «Кремнієвих танків» ForkLog розібрався, чому ідеї американського візіонера сьогодні актуальні як ніколи.
Хто такий Тед Нельсон?
Теодор Холм Нельсон — не просто піонер ІТ. Він — філософ і соціолог, який дивився на комп'ютери не як на калькулятори, а як на інструмент для розширення людського інтелекту та культури.
Майбутній філософ народився в 1937 році в родині актриси Селести Холм та режисера Ральфа Нельсона. Дитинство Нельсона пройшло за лаштунками Голлівуду та Бродвею, що, за його словами, допомогло йому бачити світ як складну систему взаємопов'язаних історій та декорацій.
У 1960 році, коли ЕОМ займали цілі кімнати і працювали з діркопробивними картками, він вже думав про глобальну інформаційну мережу для всіх.
Нельсон не був програмістом у класичному розумінні. Він був архітектором ідей. Його головна мета — створити систему, яка органічно відображала б нелінійність людського мислення. Ми ж не думаємо в порядку, від «А» до «Я»: наші думки стрибають, створюють асоціації, повертаються до старих ідей. Нельсон хотів, щоб комп'ютери працювали так само.
Саме з цієї філософії виникли терміни «гіпертекст» і «гіпер медіа». Для Нельсона це була не просто можливість клікнути на синю ссылку. Це був спосіб пов'язати всю світову літературу, науку і мистецтво в єдину, постійно зростаючу павутину знань.
Проект Xanadu: інтернет, який ми втратили
Ідеї Нельсона втілилися в проекті Xanadu — його magnum opus. Це була не просто система, а ціла філософія, глобальне сховище всієї письмової інформації людства. Xanadu мав стати єдиною мережею, де кожен документ пов'язаний з іншими. Проект анонсували в 1960 році, задовго до появи ARPANET, попередника сучасного інтернету.
Технічно і ідеологічно Xanadu був повною протилежністю тому, чим стала Всесвітня павутина (World Wide Web, WWW) Тіма Бернерса-Лі.
Ключові принципи Xanadu
У сучасному інтернеті посилання — це вулиця з одностороннім рухом. Документ А може посилатися на Б, але останній «не знає» про це. Якщо власник Б видалить його або змінить адресу, посилання в А стане недійсним. Це головна причина ерозії інформації в мережі.
У Xanadu всі посилання були двосторонніми та нерушимими. Якщо А посилався на Б, то Б автоматично посилався на А. Видалити або перемістити документ, не залишивши сліду, було неможливо. Система гарантувала, що жодне посилання ніколи не зламається. Це забезпечувало цілісність і збереження контексту.
Трансклюзія (transclusion) — одна з найбільш революційних ідей Нельсона. Замість того щоб копіювати і вставляти цитату з одного документа в інший, Xanadu дозволяв «включити» оригінальний фрагмент безпосередньо. Користувач бачив цитату як частину нового тексту, але насправді це був «живий» фрагмент оригіналу, підгружаємий з первинного джерела.
Це вирішувало одразу кілька проблем. По-перше, зникало плагіат. Було неможливо видати чужий текст за свій, оскільки він завжди залишався пов'язаним з автором. По-друге, зберігався контекст. Користувач міг у будь-який момент перейти до повного оригіналу цитати і подивитися, в якому оточенні вона використовувалася. По-третє, якщо автор оригіналу вносив правки, вони автоматично відображалися в усіх документах, де використовувалася трансклюзія.
Постійне версіонування — кожен документ у Xanadu мав повну та незмінну історію всіх своїх версій. Неможливо було щось видалити безповоротно. Система зберігала кожну зміну, дозволяючи порівнювати різні стани документа та відстежувати його еволюцію. За своєю суттю це нагадує систему контролю версій Git або навіть принципи блокчейну, де кожен новий запис назавжди залишається в історії.
Нельсон розробив систему, яка автоматично винагороджувала авторів. Кожного разу, коли хтось переглядав документ або його фрагмент через трансклюзію, крихітна доля цента (мікроплатеж) автоматично надсилалася на рахунок власника контенту. Це була елегантна бізнес-модель, вбудована в саму архітектуру мережі. Вона заохочувала цитування і використання чужих робіт, роблячи цей процес вигідним для всіх учасників.
Чому Нельсон критикує сучасний веб?
Коли в 1990 році з'явилася World Wide Web Бернерса-Лі, вона швидко набула популярності завдяки простоті. Але для Нельсона така елементарність була згубною. Він називає HTML «гіпертекстом для чайників», який спотворив його оригінальну концепцію.
Основні претензії Нельсона до WWW:
односторонні посилання породжують хаос і мертві сторінки (404);
відсутність трансклюзії призвела до культури копіпасту, порушення авторських прав і втрати зв'язку з першоджерелом;
модель реклами замість мікроплатежів зробила користувачів продуктом, а не клієнтами;
веб-сторінки імітують паперові документи, хоча цифровий простір дозволяє створювати набагато більш складні та взаємопов'язані структури.
«HTML — це саме те, проти чого ми боролись: постійно рвуться посилання, цитати без вказівки джерела, відсутність управління версіями та авторськими правами», — писав Нельсон у книзі Literary Machines (1980).
Спадщина Нельсона у 2025 році: від Web3 до NFT
Ідеї Нельсона, які здавалося, були занадто складними та утопічними в XX столітті, сьогодні переживають ренесанс. Концепції, що лежать в основі Xanadu, дивовижно звучать у гармонії з принципами децентралізованих технологій:
незмінність і прозора історія транзакцій у блокчейні — реалізація мрії Нельсона про систему, де не можна таємно змінити або видалити інформацію;
невзаємозамінні токени вирішують проблему підтвердження права власності на цифровий об'єкт — це крок до ідеї трансклюзії, де автор зберігає контроль над твором;
смарт-контракти та роялті — автоматичні виплати винагород авторам при перепродажу NFT — пряме втілення системи мікроплатежів Xanadu.
Що в підсумку?
Нельсон — не просто винахідник терміна «гіпертекст». Він візіонер, який побачив потенціал і ризики цифрового світу задовго до його масового поширення.
Його проект Xanadu не зміг конкурувати з простим і прагматичним WWW, але став інтелектуальним фундаментом для наступного покоління інтернету.
Можливо, війна за майбутнє мережі ще не закінчена, і принципи Xanadu — цілісність, контекст, право власності та справедливість — ще знайдуть своє втілення в наступному поколінні інтернету.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Кремнієві танки: Тед Нельсон
Тед Нельсон — людина, яка побачила майбутнє інтернету задовго до його появи. Він ввів терміни «гіпертекст» та «гіпермедіа», які лягли в основу Всесвітньої павутини. Але той інтернет, яким користуються сьогодні, — лише бліда і спотворена тінь первісного задуму філософа.
Нельсон мріяв про децентралізовану вселену знань, а отримав централізовану мережу з битими посиланнями та плагіатом. У новому випуску «Кремнієвих танків» ForkLog розібрався, чому ідеї американського візіонера сьогодні актуальні як ніколи.
Хто такий Тед Нельсон?
Теодор Холм Нельсон — не просто піонер ІТ. Він — філософ і соціолог, який дивився на комп'ютери не як на калькулятори, а як на інструмент для розширення людського інтелекту та культури.
Майбутній філософ народився в 1937 році в родині актриси Селести Холм та режисера Ральфа Нельсона. Дитинство Нельсона пройшло за лаштунками Голлівуду та Бродвею, що, за його словами, допомогло йому бачити світ як складну систему взаємопов'язаних історій та декорацій.
У 1960 році, коли ЕОМ займали цілі кімнати і працювали з діркопробивними картками, він вже думав про глобальну інформаційну мережу для всіх.
Нельсон не був програмістом у класичному розумінні. Він був архітектором ідей. Його головна мета — створити систему, яка органічно відображала б нелінійність людського мислення. Ми ж не думаємо в порядку, від «А» до «Я»: наші думки стрибають, створюють асоціації, повертаються до старих ідей. Нельсон хотів, щоб комп'ютери працювали так само.
Саме з цієї філософії виникли терміни «гіпертекст» і «гіпер медіа». Для Нельсона це була не просто можливість клікнути на синю ссылку. Це був спосіб пов'язати всю світову літературу, науку і мистецтво в єдину, постійно зростаючу павутину знань.
Проект Xanadu: інтернет, який ми втратили
Ідеї Нельсона втілилися в проекті Xanadu — його magnum opus. Це була не просто система, а ціла філософія, глобальне сховище всієї письмової інформації людства. Xanadu мав стати єдиною мережею, де кожен документ пов'язаний з іншими. Проект анонсували в 1960 році, задовго до появи ARPANET, попередника сучасного інтернету.
Технічно і ідеологічно Xanadu був повною протилежністю тому, чим стала Всесвітня павутина (World Wide Web, WWW) Тіма Бернерса-Лі.
Ключові принципи Xanadu
У сучасному інтернеті посилання — це вулиця з одностороннім рухом. Документ А може посилатися на Б, але останній «не знає» про це. Якщо власник Б видалить його або змінить адресу, посилання в А стане недійсним. Це головна причина ерозії інформації в мережі.
У Xanadu всі посилання були двосторонніми та нерушимими. Якщо А посилався на Б, то Б автоматично посилався на А. Видалити або перемістити документ, не залишивши сліду, було неможливо. Система гарантувала, що жодне посилання ніколи не зламається. Це забезпечувало цілісність і збереження контексту.
Трансклюзія (transclusion) — одна з найбільш революційних ідей Нельсона. Замість того щоб копіювати і вставляти цитату з одного документа в інший, Xanadu дозволяв «включити» оригінальний фрагмент безпосередньо. Користувач бачив цитату як частину нового тексту, але насправді це був «живий» фрагмент оригіналу, підгружаємий з первинного джерела.
Це вирішувало одразу кілька проблем. По-перше, зникало плагіат. Було неможливо видати чужий текст за свій, оскільки він завжди залишався пов'язаним з автором. По-друге, зберігався контекст. Користувач міг у будь-який момент перейти до повного оригіналу цитати і подивитися, в якому оточенні вона використовувалася. По-третє, якщо автор оригіналу вносив правки, вони автоматично відображалися в усіх документах, де використовувалася трансклюзія.
Постійне версіонування — кожен документ у Xanadu мав повну та незмінну історію всіх своїх версій. Неможливо було щось видалити безповоротно. Система зберігала кожну зміну, дозволяючи порівнювати різні стани документа та відстежувати його еволюцію. За своєю суттю це нагадує систему контролю версій Git або навіть принципи блокчейну, де кожен новий запис назавжди залишається в історії.
Нельсон розробив систему, яка автоматично винагороджувала авторів. Кожного разу, коли хтось переглядав документ або його фрагмент через трансклюзію, крихітна доля цента (мікроплатеж) автоматично надсилалася на рахунок власника контенту. Це була елегантна бізнес-модель, вбудована в саму архітектуру мережі. Вона заохочувала цитування і використання чужих робіт, роблячи цей процес вигідним для всіх учасників.
Чому Нельсон критикує сучасний веб?
Коли в 1990 році з'явилася World Wide Web Бернерса-Лі, вона швидко набула популярності завдяки простоті. Але для Нельсона така елементарність була згубною. Він називає HTML «гіпертекстом для чайників», який спотворив його оригінальну концепцію.
Основні претензії Нельсона до WWW:
«HTML — це саме те, проти чого ми боролись: постійно рвуться посилання, цитати без вказівки джерела, відсутність управління версіями та авторськими правами», — писав Нельсон у книзі Literary Machines (1980).
Спадщина Нельсона у 2025 році: від Web3 до NFT
Ідеї Нельсона, які здавалося, були занадто складними та утопічними в XX столітті, сьогодні переживають ренесанс. Концепції, що лежать в основі Xanadu, дивовижно звучать у гармонії з принципами децентралізованих технологій:
Що в підсумку?
Нельсон — не просто винахідник терміна «гіпертекст». Він візіонер, який побачив потенціал і ризики цифрового світу задовго до його масового поширення.
Його проект Xanadu не зміг конкурувати з простим і прагматичним WWW, але став інтелектуальним фундаментом для наступного покоління інтернету.
Можливо, війна за майбутнє мережі ще не закінчена, і принципи Xanadu — цілісність, контекст, право власності та справедливість — ще знайдуть своє втілення в наступному поколінні інтернету.